Цікавинки кулінарії

 

Цікаві факти кулінарії

У 17 столітті в Туреччині було заборонено пити каву. Порушивших закон негайно страчували. Перший збірник рецептів був опублікований в 62 році нашої ери римлянином Апіціусом. У книзі під назвою «De Re Coquinaria» описувалися страви, якими насолоджувався імператор Клавдій. 1 яблуко додає людині 5 хвилин життя. Авокадо містить калорій більше, ніж будь-який інший фрукт. Середньостатистичний американець в рік з'їдає 263 яйця. Вживання пачки картопляних чіпсів в день, еквівалентно випиванню 5 літрів рослинного масла в рік. Хоча яблука і не містять кофеїн, проте саме вони "розбудять" Вас краще, ніж чашка міцної кави вранці. Щоб не "плакати" під час чистки цибулі, жуйте жувальну гумку. Протягом життя середньостатистична людина з'їдає 35 тонн їжі! Перший суп був зварений з м'яса бегемота шість тисяч років тому. У Франції люди їдять близько 500 мільйонів равликів на рік. Морква допоможе Вам краще бачити в темряві. Залишки ресторанного фаст - фуду були знайдені ще в стародавніх руїнах! Уже в той час люди користувалися їжею на винос. В 1 літрі води близько 100000 бактерій. Коли відомий мандрівник Марко Поло повернувся на батьківщину в 1295 році, з собою з Китаю він привіз рецепт десерту "Заморожене молоко". А європейці змінили рецепт, замінивши молоко на вершки. Так з'явилося морозиво. Розчинну каву вперше придумали в середині 18 століття. Арахіс використовується у виробництві динаміту. Традиція подавати рибу з часточкою лимона прийшла до нас з часів середньовіччя, коли люди вірили, що лимонний сік розчинить в шлунку випадково проковтнуту кістку. Історичні відомості про кулінарію Професія кухар: історія та опис Практично кожен з нас може приготувати цілком їстівну, а іноді й просто смачну страву. Але одна справа - зробити      що-небудь смачненьке для себе і своєї сім'ї, і зовсім інша - готувати їжу відмінної якості і смаку для 100 людей щодня. Сьогодні, як і впродовж багатьох століть, професія кухар затребувана, адже людина постійно потребує їжі, бажано не тільки смачної, але й корисної. Першим кухарем в історії людства став первісний мисливець, випадково обсмаживши шматок своєї здобичі на багатті. Печерні люди, скуштувавши приготоване таким чином м'ясо, стали постійно смажити його на багатті. І досить скоро, методом «проб і помилок», з'ясували, що у когось мамонт виходить соковитим і смачним, а у деяких взагалі неїстівним. Звичайно, приготування їжі стали довіряти тому, у кого виходило смачніше.  Однак першими професіоналами кулінарії, які, готуючи іншим, заробляли собі на життя, були критські кухарі, які готували  їжу царським солдатам приблизно  2000 років    до н. е. Уже в Стародавньому Римі багато багатих і знатних городян воліли довіряти приготування їжі спеціальним людям, які вміли готувати. Саме в Римі відомий у той час гурман і кухар Апіцій створив перші кухарські школи. Правителі Древньої Персії високо цінували смачну їжу, і кухарі, які зуміли здивувати східних владик незвичайною стравою, щедро винагороджувалися. Проте існували й інші традиції, так, в Спарті до мистецтва кулінарії та професії кухаря ставилися зневажливо, вважаючи все це надмірностями. Історія професії кухар знала як періоди  злетів, так і застою. Після тривалого періоду застою лише наприкінці Середніх століть, за часів великих відкриттів, коли в європейські країни стали проникати різноманітні східні прянощі і спеції, кулінарне мистецтво стало стрімко розвиватися. З тих пір йде постійне кулінарне суперництво між Італією і Францією. У розвитку кухарського мистецтва брали участь не тільки професійні кулінари, але і вчені мужі і навіть державні діячі. Кардинали Мазаріні і Рішельє створювали нові страви, а великий філософ Мішель Монтень написав цілий трактат "Наука їжі". Сучасні італійські ресторани досі готують страви, придумані великим композитором Россіні, а французи пишаються внеском у національну кулінарію Оноре де Бальзака та Олександра Дюма-батька. У XIX столітті в більшості європейських країн були створені курси, на яких навчали кулінарному мистецтву. Кухар - це митець, художник і творець Своїм корінням кулінарія поринає у далеке минуле — туди, де горів вогонь жертовного вогнища. Найбільше у розвиток кулінарії внесли античні народи - древні греки та римляни. Добрими кулінарами греки стали не зразу. Ще у часи Гомера (VІІІ-ІV ст. до н.е.) кулінарів не було. Професія   кухаря   узаконюється набагато пізніше.      Кухарську майстерність греки ставили в один ряд із музикою та поезією. Кулінари Греції з обов'язувались майже чи не професійно вивчати мистецтво та філософію. Такий порядок виник внаслідок визнання кулінарії як одного з видів мистецтва. У Давній Греції налічувалось близько 50 письменників, які присвячували кулінарному мистецтву сторінки своїх книг. За їх рецептами готувалися страви для учасників Олімпійських ігор, для літніх людей. Древні римляни мистецтво кулінарії запозичили у греків. Горох, бобові, ячмінь використовувались ними для приготування каші і коржиків. Уже у ІІІ столітті до н. е. у Римі існували кулінарні школи. Як свідчили давньоримські історики, кухарем та лікарем у цей період була чи не кожна освічена людина. Займатися приготуванням страв вважалось модною та почесною справою.  За 2500 років людство повільно удосконалювало як свої смаки, так і тонкощі технології приготування їжі. Прикладом може бути європейська кухня, стрімкий розквіт якої припадає на епоху середніх віків та більш пізній період. Величезний вплив на розвиток європейської кухні зробила "гастрономічна" революція, завдяки якій у Європі вперше з'явилось багато до цього часу невідомих продуктів. Після відкриття Америки у XVI столітті англійці та іспанці вперше скуштували кукурудзу, квасолю та соняшник. Але найважливішим продуктом, що змінив та збагатив кухню європейців, була картопля. Традиційне застілля рідко коли обходились без меду, який готували на воді з доданням меду та квіток хмелю. У великій кількості наші предки вживали одержуванні способом бродіння напої - квас, пиво, виноградне вино. Серед солодких страв на той час були відомі: кутя з медом і горіхами, рис з медом і корицею, кутя з ізюмом і горіхами, заправлена відваром з сушених яблук, слив та вишень (узваром), що тривалий час мали також обрядове значення, з малини і журавлини теж варили узварець. Історично доля нашої кухні склалась так, що вона особливо яскраво розквітала у монастирях. Так, вже в XI ст. в Києво-Печерському монастирі серед ченців було кілька кухарів. Багато десятиліть знатні особи вважали особливим шиком мати у себе кухарів-французів, що відіграло у долі національної кухні сумну роль - вона була забута.   Багато страв зазнали змін в рецептурі і способах приготування, внаслідок чого погіршились і їх смакові    якості - адже більшість страв української кухні, на відміну від страв інших кухонь, відзначається складною рецептурою і комбінованими способами їх готування. Наприклад, при варінні українського борщу використовується до 20 різних продуктів, що створює приємний смаковий букет і високу поживність цієї страви.  Дуже багато продуктів для других страв проходять складну обробку - спочатку їх обсмажують або варять, а потім тушкують або запікають. Це зберігає їх аромат і надає їм соковитості. Становище ускладнювалось тим, що рецепти старих майстрів не записувались і поступово забувались. В епоху Марії-Антуанегти і в більш пізній період французькі кухарі отримують спеціальну освіту. Про мистецтво кухарів говорять і дискутують на рівні з такими актуальними для того часу проблемами, як теологія і астрономія, магія та алхімія.  Французькі кухарі у цей період не без вплину алхіміків винайшли всі можливі способи теплової обробки продуктів: запікання у формочках, фользі, пергаменті, приготування їжі на пару.  У 1394 р.  у французькій кухні спеціальним декретом була введена посада кухаря-соусника. Все XVIII століття було яскравою демонстрацією тісних звязків, що пов'язували фундаментальні дослідження з прикладними проблемами. Кулінарія прирівнювалась до науки. Першу спробу створити наукову основу кулінарії зробили французи Ансельм Саварента, Антуан Карем, які ввели строгі пропорції, встановили певну послідовність у подачі страв та сервіруванні столу, заклали естетичні основи сучасного оформлення страв. Народження кулінарного мистецтва на Русі пов'язане зі знаменитими язичницькими святами. З часом язичницькі боги були забуті, а добрі традиції — залишились. Уже в період трипільської культури (3 тис. років тому) населення Правобережної України вирощувало зернові культури — пшеницю, ячмінь, просо. Літописи та інші пісенні пам'ятки, а також археологічні розкопки свідчать про багатство і різноманітність їжі, що споживалась населенням Середньої Наддніпрянщини в період Київської Русі. Крім продуктів переробки зерна і різних овочів (капусти, ріпи, цибулі), до складу їжі входило м'ясо свійських тварин і птиць. Значне місце в харчуванні наших предків здавна займала й риба, серед якої слід назвати коропа, ляща, осетра, сома, вугра, щуку, в'язя. Серед рослинної їжі стародавніх слов'янських народів перше місце відводилося хлібові, який готували з житнього та пшеничного борошна на заквасці (кислий хліб) і випікали в печах. Прісне тісто вживали у вигляді галушок та інших виробів.